Я бачила, як ти хиливсь додолу,
Пригнічений своїм важким хрестом,
Ти говорив: "я втомлений...так...справді.
Я дуже втомлений боротися? Навіщо?
Я одинокий..і...нема вже сили".
Ти говорив так просто і спокійно,
Щось в голосі тремтіло, мов сльоза,
Як завжди...Я стояла біля тебе,
Не зважилась ані за руку взяти,
Ані схилитись до твого чола,
Ані тебе підвести...Я дивилась,
Як ти хилився під своїм хрестом.