«На старих фотографiях всi молодi.
За роками людина сама себе кличе.
У зiницях печалi, як в чорнiй водi,
вiдбиваються люди, дерева, обличчя.

I стонадцятий снiг тi поля притрусив,
I уже прилетять не тi сам лелеки.
Бiля каси такий незворушний касир,
зафiксовану мить вибива, мов чеки.

Бiлi, бiлi обличчя у чорнiй водi,
неповторнi обличчя навiк зостаються.
На старих фотографях всi молодi.
На старих фотографiях мертвi смiються." (Лина Костенко)

«На старих фотографiях всi молодi. За роками людина сама себе кличе. У зiницях печалi, як в чорнiй водi, вiдбиваються люди, дерева, обличчя. I стонадцятий снiг тi поля притрусив, I уже прилетять не тi сам лелеки. Бiля каси такий незворушний касир, зафiксовану мить вибива, мов чеки. Бiлi, бiлi обличчя у чорнiй водi, неповторнi обличчя навiк зостаються. На старих фотографях всi молодi. На старих фотографiях мертвi смiються."

Лина Костенко

Связанные темы

дерево клич люди поле роки сам чек

Похожие цитаты